Меню сайту
Ми у соц. мережах
СТАТИСТИКА
Пошук
Категорії розділу
Вірші в прозі [9] |
Афоризми [0] |
Білий і вільний вірш [11] |
Верлібр [4] |
Прозові мініатюри [6] |
ТОП-5 / НОВЕ
ПОЕЗІЯ ТОП-5
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
Міні-чат
Головна » Поезія » Вільні форми і проза » Вірші в прозі |
...щоб не зраджувати своїм мріям.
Сьогодні вперше задумалась про нас. Хоча «нас» взагалі-то немає, не було і бути не може. Категорично. Згадую твою посмішку з поглядом наповненим такої надзвичайної нещирої щирості, твій кашель, голос. В моїй голові, чомусь, дивним чином, відтворюються не твої слова, а твої думки,хоча так глибоко в твоєму мозку ти не дозволяв мені бувати. Весь час мучать лише питання «чому саме ти ?» і «що між нами?». Я довірилась тобі з першого слова, без сумнівів, без докорів совісті, без жодних підозр. Це й не дивно, ти (як потім з'ясувалось) не тільки в мене викликаєш довіру. Хоча ти звичайний… абсолютно… Таких як ти-мільйони, таких як я- тим паче. Але щось в тобі зачепило мою душу срібним крюком і тягне за собою, то послаблюючи повід, то знов впиваючись сильніше. Що, що це таке? Це точно не кохання, і не дружба, «просто» знайомими нас теж важко назвати. Тоді що ж залишається між нами? Можливо просто дві дивакуваті душі,які знайшли одне в одному відображення своїх мрій? Дійсно. Мрія. Саме це слово асоціюється з тобою. А ще свобода та задоволення - ось і весь твій казковий образ в моїй голові… Напевне,ти потрібен мені,щоб в цьому буденному світі я не забувала про свою справжню сутність… слідувала за своїм і серцем і не зраджувала своїм мріям… | |
Переглядів: 493 | Коментарі: 1
| Теги: |
Всього коментарів: 1 | ||||||
|