Понеділок, 13.05.2024, 23:52
Головна Реєстрація RSS
Вітаю Вас, Гість
Меню сайту
АДМІНІСТРАЦІЯ
Додай мене у Skype
Ми у соц. мережах
СТАТИСТИКА

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


Сьогодні нас відвідали
free counters
Форма входу
Пошук
Міні-чат
 
500
Головна » Поезія » Вільні форми і проза » Вірші в прозі

...щоб не зраджувати своїм мріям.
Сьогодні вперше задумалась про
нас. Хоча «нас» взагалі-то немає, не було і бути не може. Категорично. Згадую
твою посмішку з поглядом наповненим такої надзвичайної нещирої щирості, твій
кашель, голос. В моїй голові, чомусь, дивним чином, відтворюються не твої
слова, а твої думки,хоча так глибоко в твоєму мозку ти не дозволяв мені бувати.
Весь час мучать лише питання «чому саме ти ?» і «що між нами?».

Я довірилась тобі з першого
слова, без сумнівів, без докорів совісті, без жодних підозр. Це й не дивно, ти
(як потім з'ясувалось) не тільки в мене викликаєш довіру. Хоча ти звичайний…
абсолютно… Таких як ти-мільйони, таких як я- тим паче. Але щось в тобі зачепило
мою душу срібним крюком і тягне за собою, то послаблюючи повід, то знов
впиваючись сильніше. Що, що це таке? Це
точно не кохання, і не дружба, «просто» знайомими нас теж важко назвати. Тоді
що ж залишається між нами? Можливо
просто дві дивакуваті душі,які знайшли одне в одному відображення своїх мрій?
Дійсно. Мрія. Саме це слово асоціюється з тобою. А ще свобода та задоволення -
ось і весь твій казковий образ в моїй голові… Напевне,ти потрібен мені,щоб в
цьому буденному світі я не забувала про свою справжню сутність… слідувала за
своїм і серцем і не зраджувала своїм мріям…
Категорія: Вірші в прозі | Додав(ла): Ерато (21.01.2012) | Автор: Сюзанна Руснак
Переглядів: 493 | Коментарі: 1 | Теги: він, мрії, кохання | Рейтинг: 5.0/2
Всього коментарів: 1
+1  
1 Дерсу   (16.07.2012 15:46) [Матеріал]
Ойойой...як гарно то і чесно так. Молодчина!

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]