Меню сайту
АДМІНІСТРАЦІЯ
Ми у соц. мережах
СТАТИСТИКА
Пошук
Категорії розділу
| Міська [43] |
| Громадянська [93] |
| Любовна [286] |
| Містика та езотерика [32] |
| Пейзажна [193] |
| Релігійна [15] |
| Філософська [306] |
ТОП-5 / НОВЕ
ПОЕЗІЯ ТОП-5
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
Міні-чат
| Головна » Поезія » Лірика » Любовна |
ВІНІГРЕТ =)
| 1. Я закрию для тебе серце своє На великі, надійні замки. Не дозволю тобі розірвати його На нещасні, маленькі шматки. Я поставлю коди, зашифрую ходи, Знищу я всі підказки, Щоб до серця мого не знайшов ти шляху І зазнав для себе поразки. 2. У неї трави у волоссі, І ще рум'янець на лиці. Вона ще п'є ранкові роси І слухає пташиний спів. Вона здається вам смішною, Бо не така вона, як всі, Бо пахне зорями й травою І лине крізь нічні ліси. 3. Ми з тобою, як в небі планети, Не зустрінемось, мабуть, ми. Зовсім різні, як сонце і небо, Наші думки, справи, світи. Ми з тобою, мабуть, несумісні, Протилежні й несхожі зовсім. І дороги життєві в нас різні: Ми не схожі з тобою нічим. 4. Сьогодні місяць такий самотній, Такий одинокий, як зараз я. Такий сумний він й такий холодний, Тому що зірок на небі нема. І світить тьмяно це біле коло, Неначе серце моє сумне Тривожно б'ється і досі чекає, Коли кохання до нього прийде. 5. Відчутно вже осінню прохолоду, Затягне небо скоро сіра хмара. А хочеться ще в сонці покупатись Й не мокнути під сизими дощами. І хочеться злетіти в небо, Щоб доторкнутись до зірок далеких, Та розбиває мрію цю дитячу Сумне курликання лелеки. 6. Багато на землі є метушні. Ми- люди! А схожі на мурах. Як проживем життя, тоді Захочем час ми повернуть назад. Та знають всі, що неможливо це, Й який резон для того буде, Бо все одно той час повернений вперед піде, А ми мурахами і далі будем! 7. Мої спогади, перетерті із медом, Все одно кровоточать вночі, Заплітають стрічки у засохлі букети, Викидають іржаві ключі, Виливають моря вже забутого жалю В океани розірваних снів, Сновигають ночами в холодних підвалах Розштампованих долею днів. 8. Неідеальний ідеале, Тебе я бачу в дзеркалах. Просякнутий наскрізь ти жалем, Той жаль живе в твоїх очах. Всміхаються вуста мінором, Вони прозорі, мов кришталь, Але зірветься з них вже скоро Людьми зацькована печаль. 9. Добігла в відчаї до краю, Не думала, що усміхнешся. Я помираю! Помираю! А ти смієшся... І на губах моїх здригнеться Гірка печаль кривавим сміхом, А серце в стружку перетреться Тобі на втіху. 10. Скоро осінь прийде непомітно, Намалює на листях графіті, І у вікнах прозорих розквітне Сірий жовтень у світлі софітів. Ще й розсипляться цукром тумани, Маскуватимуть шрами асфальту, Та помітить хтось пізно чи рано Результати осінного арту. | |
| Переглядів: 538 | Коментарі: 3 | Рейтинг: 5.0/2 |
| Всього коментарів: 3 | |
|
| |
