Меню сайту
Ми у соц. мережах
СТАТИСТИКА
Пошук
Категорії розділу
Міська [43] |
Громадянська [93] |
Любовна [286] |
Містика та езотерика [32] |
Пейзажна [193] |
Релігійна [15] |
Філософська [306] |
ТОП-5 / НОВЕ
ПОЕЗІЯ ТОП-5
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
Міні-чат
Головна » Поезія » Лірика » Любовна |
Тобі.
Я помилився із собою, коли я був такий дурний? Я помиляюся, коли лину до тебе, нема провини твоєї'... Ці милі сумні очі, я знаю щасливі', комусь, здається в' язень часу присвячує цей вірш... Я - блазень, потопає, поринає в простори, це жах, що є добрим ти не знаєш, хай Бог, як віриш, тебе хоронить! Ти віриш, а от я? Усе минає в одну мить... Мені залишилось так мало; один на самоті. Жевріє сумний вітер, як свідок єдиний у мені, що я живу у штилі... Мій розум... захлинувся, зійшлися шалені темні хвилі. Лиш пошепки, зозулі кують про мене навпаки, отожбо я - вчарований барвінком ранньої весни... А ти? Я вірю, що живеш, отожбо у себе я не вірю... Милішими стають ці дивні вплетені в арфу твоїх о'чей квіти... Що ти їх проспіваєш. Твій голос - він солодкий, отожбо і кохаєш. Не знаю... не мене! Ти любиш просто жити, а я нещасний вщент... Та що мені тужити? Таких як ти немає на цій сухій землі, таку як ти вважаю я вісником цієї осіні... Мабуть це все одно і я лишень жартую, та бачу в лице смерть і... Тебе. До кого я крокую? Ти відсічеш мене!? Ти відсічеш мене! Як парость виноградної лози плекайте долю калинову... А як її немає, про що ідеться мова? Я присвячую цю "нісенітницю", а може й подих мій передостанній лишень тобі, мабуть я дуже дивний... І я тебе зустріну, буть може в іншому житті, де ти і я два котики, що так кохають оце життя, єдині... із биттям сердець в унісон на незнайомому мені ніколи цім зорянім горищі... А зараз я - один, один на кладовищі... Із думою, що є такі, як ти. Ось воно - "щастя днищщя!" | |
Переглядів: 481 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 1 | ||||||
|