Разговор с океаном... - Любовна - Лірика - Вірші

Меню сайту

АДМІНІСТРАЦІЯ

Ми у соц. мережах

Follow @poem_at_ua

СТАТИСТИКА

Онлайн всього: 1

Гостей: 1

Користувачів: 0

Сьогодні нас відвідали

Форма входу

Пошук

Категорії розділу

Міська [43]

Громадянська [93]

Любовна [286]

Містика та езотерика [32]

Пейзажна [193]

Релігійна [15]

Філософська [306]

Міні-чат

Головна » Поезія » Лірика » Любовна

Разговор с океаном...

Прибой стучался обо скалы Все бушевал, не умолкал Мне без него так пусто стало, А океан все будто знал. И будто боль на синих крыльях, Мою хотел он унести. Ну, где же он мой самый милый. Ему могла я все простить. Теряем тех, кого мы любим, И что имеем, не ценим, Зачем же так, ответьте люди, Хотела всей душой быть с ним. Теперь же я стою на скалах, На скалах умершей любви. Ведь без него меня не стало, Смой океан слези мои…
1 2 3 4 5 Категорія: Любовна \| Додав(ла): AliniKa (17.07.2012)
Переглядів: 391 \| Коментарі: 2 \| Рейтинг: 0.0/0

Всього коментарів: 2

Порядок виводу коментарів:

1 Fairvein (18.07.2012 09:08) [Матеріал]

неплохо, искренне, а искренность - стержень поэзии. вот только иногда сбиваетесь с ритма, теряется размер стиха... может быть, это от переполнения чувств?..

2 Fairvein (18.07.2012 11:33) [Матеріал]

есть в нескольеи местах и в конце тоже. и ещё - как-то "обо скалы"... не того. а в общем стих не плох. cool

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

	500