Меню сайту
Ми у соц. мережах
СТАТИСТИКА
Пошук
Категорії розділу
| Міська [43] |
| Громадянська [93] |
| Любовна [286] |
| Містика та езотерика [32] |
| Пейзажна [193] |
| Релігійна [15] |
| Філософська [306] |
ТОП-5 / НОВЕ
ПОЕЗІЯ ТОП-5
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
Міні-чат
| Головна » Поезія » Лірика » Любовна |
А ти іще жива, кохана?
| Я ще смертний, навіть більше - помираю у сутінках зітканих жалю... Я не знаю, не відаю це кохання; поцілунку... Десь на цвинтарі в день, що прийде, поруч з 'Ваном і Марічкою мрію... Боже? Господи, що вмер ти. Я не вірю. Маячню. Телепень, суровий телепень. Ось надійде вінценосний вересень, ти мене, туга, покинеш. Щастя завітає! Так!? І ти мене обнімеш? Телепень, похмурий велетень. Мій вчитель крадькома. Прокльон до світу ефимерії... Астрал... Ви знову в цю тематику!? Та це - довгі дурні слова, запам' ятай же, я помираю... Бери, якщо сама - жива. | |
| Переглядів: 489 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 1 | ||||||
| ||||||

