Субота, 23.11.2024, 14:27
Головна Реєстрація RSS
Вітаю Вас, Гість
Меню сайту
АДМІНІСТРАЦІЯ
Додай мене у Skype
Ми у соц. мережах
СТАТИСТИКА

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


Сьогодні нас відвідали
free counters
Форма входу
Пошук
Міні-чат
 
500
Головна » Поезія » Лірика » Громадянська

Слово
Словом – поранити, словом – убити,
Словом – скалічити, словом – згрішити,
Словом – торкнутися, словом – чекати,
Словом – упасти і словом – устати.
Словом – пробачити,словом – зігріти,
Слово – то сутність, а ми – її діти,
Слово , як пастка і слово, як дотик,
Часто – життя, ще частіше – наркотик,
Слово доречне знаходити важко,
Слово – розрада, а не вільна пташка.
Слово – опора у скрутну хвилину,
Слово любові підносить людину,
Слово – минуле, прийдешнє і вічне,
Слово – химера і слово – всім звичне,
Словом – почати і словом – скінчити,
Слово – життя, яке треба прожити,
Слово – то мати, то дзвін солов’я,
Слово – буття, слово – ти, слово – я.
Категорія: Громадянська | Додав(ла): bagira1 (10.07.2012) | Автор: Байда Іванна E
Переглядів: 487 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 1
0  
1 Achkatryas   (10.07.2012 14:42) [Матеріал]
Вірш здається простеньким,
але таким не є...
Уперсоналення слова у самому кінці вашого твору: -
"...слово - ти, слово - я".
Адже дійсно, ідея є цінною.
Слово це - не тільки засіб,
воно утілює й нас самих,
наскільки ми звикаємо до імен і точних
називальних термінів,
без слова в кінці - кінців ми - ніхто і ніщо...
Якщо правильно зрозумів.

Взагалі я б коментував би кожний рядок,
тут - багато думок, але лінь і нужда таки кличуть.

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]