Ніколи й не думав - Громадянська - Лірика - Вірші

Меню сайту

АДМІНІСТРАЦІЯ

Ми у соц. мережах

Follow @poem_at_ua

СТАТИСТИКА

Онлайн всього: 1

Гостей: 1

Користувачів: 0

Сьогодні нас відвідали

Форма входу

Пошук

Категорії розділу

Міська [43]

Громадянська [93]

Любовна [286]

Містика та езотерика [32]

Пейзажна [193]

Релігійна [15]

Філософська [306]

Міні-чат

Головна » Поезія » Лірика » Громадянська

Ніколи й не думав

Ніколи не думав, що тиша так стрімко Може понищити щирість людей. Щурами ховалися в копанках втішно, Бажаючи втримати власний трофей. Вмикали цензуру, кували кайдани, Тримали завісу від світлих ідей. Змагалися в стінах Верховної Ради За імідж та сліпість дурненьких людей. Змагатись за Слово могли лиш сердешні, Плекали надію на щирість чеснот, Закінчать те горе не наші - прийдешні: Сам обирав собі ката народ.
1 2 3 4 5 Категорія: Громадянська \| Додав(ла): markoshkir (13.06.2012) \| Автор: Маркіян Шкіря W
Переглядів: 405 \| Коментарі: 2 \| Рейтинг: 5.0/1

Всього коментарів: 2

Порядок виводу коментарів:

1 Achkatryas (13.06.2012 22:09) [Матеріал]

Ваш вірш є... розумієте,
не можу казати відверто,
але скажу - актуальним.
Ви мене пройняли!
Тримайтеся далі,
громадянський ви наш поет!
Щиро вам дякую!

Ніколи не вірив, що тиша так жадає
понищити щирість ідей.
Щурами здаватися власне
не заздрю я звісно...
І нащо трофей?

Покликать цензуру
і змити кайдани,
в завісу залізну
Верховную раду?

Чи імідж диктує?
Нє-є-є...
То сліпість веде
дурненьких людей.

Змагаємось за слово...
Не є ми сердешні?
Ми щирість чеснот?
Закінчуєм горе НОВІ ми -
прийдешні:
"Сам обирав собі ката народ".

2 Маркіян Шкіря (13.06.2012 22:25) [Матеріал]

Щиро дякую. Власне, для того й пишу під псевдонімом, щоб писати відверто) А триматися далі не треба. Ті, хто не байдужі, мають гуртуватися.

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

	500