Меню сайту
АДМІНІСТРАЦІЯ
Ми у соц. мережах
СТАТИСТИКА
Пошук
Категорії розділу
| Міська [43] |
| Громадянська [93] |
| Любовна [286] |
| Містика та езотерика [32] |
| Пейзажна [193] |
| Релігійна [15] |
| Філософська [306] |
ТОП-5 / НОВЕ
ПОЕЗІЯ ТОП-5
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
Міні-чат
| Головна » Поезія » Лірика » Філософська |
зашморг.
| кільцем вогненним, підвішеним на гілочку осики, гойдається життя із ранку в ніч. із ранку в ніч нагадує про себе дзигариком, припнутим до полиці... щось сталося зі мною, а що? не розумію. спочатку став я непотреба, а потім випхали в непотріб - дивилися на мене як крізь шкло і, в решті, став ніхто я. оце лишилася осика і дзигарик, припнутий до полиці, яка вмістилася поміж гілок осики... всі кажуть - божеволію. та ні! зима була і густо клала фарбу, забілювала світ, зеленим все закреслила весна, а літо... літо сіяло блавати в жито, а у пшеницю маки. осінь все вітрами позривала, затим дощі...дощі - потік мого буття і сльозний вир кохання - так довго лили все, що ледь не змили душу. так миють злото люди. люди...щось сталося із ними - а що?.. я так гадаю, божеволіють вони - петлю намилюють й мені на шію в"яжуть комірчиком тонким та моцним, мов воляча жила. навіщо ж так!.. я сам. ...але про що це я? куди мене заносить?!. була зима. авже ж. та ось постала осінь й просила все, щоб я проклав свій шлях у зорях незліченних - щоб вільний плин буття між оберегів щастя був лункішим за шелести дощів у листі, де зашморгом гойдається життя під музику "тік-так-тік-тік-тік-так..." ...завмер, стою в розгубі й безпорадний і йти не маю сил. | |
| Переглядів: 550 | Коментарі: 3 | Рейтинг: 5.0/2 |
| Всього коментарів: 3 | ||||||||
Design by Arthur Gautama © 2025-2013
 | ||||||||
