"меня видно, но я пуст внутри" - Філософська - Лірика - Вірші

Меню сайту

АДМІНІСТРАЦІЯ

Ми у соц. мережах

Follow @poem_at_ua

СТАТИСТИКА

Онлайн всього: 1

Гостей: 1

Користувачів: 0

Сьогодні нас відвідали

Форма входу

Пошук

Категорії розділу

Міська [43]

Громадянська [93]

Любовна [286]

Містика та езотерика [32]

Пейзажна [193]

Релігійна [15]

Філософська [306]

Міні-чат

Головна » Поезія » Лірика » Філософська

"меня видно, но я пуст внутри"

Мы сидели ночью с ним наедине, Чай мы тихо пили и смотрели врозь. дождь устало тоже моросил в окне, Мы под ним промокли чуть ли не насквозь. Он дрожал от боли зверских холодов, Голова упрямо не ложилась спать, От любви не видно никаких следов, Человека сложно было в нем узнать. Долго рассуждая, добрый или злой, кажется, вонзила прямо в сердце кол: «Ты ответь мне честно: Кто же ты такой?» Помолчал, вздыхая. А потом ушел. и когда я больше не ждала’ ответ, он сказал мне тихо: «в душу посмотри. Там есть только пропасть, чувств давно уж нет. может, меня видно, но я пуст внутри.»
1 2 3 4 5 Категорія: Філософська \| Додав(ла): грустный_клоун (07.07.2012)
Переглядів: 339 \| Коментарі: 2 \| Рейтинг: 5.0/2

Всього коментарів: 2

Порядок виводу коментарів:

1 Achkatryas (07.07.2012 14:28) [Матеріал]

Та у вас, талан, шановний клоун!
Ну, тільки подивіться:
"Чай мы тихо пили и смотрели врозь" -
коротко, чітко. Емоція між персонажами постає ясна;
"дождь устало тоже моросил в окне,
Мы под ним промокли чуть ли не насквозь" -
Намокнути під дощем за вікном,
находячись у сухому приміщенні...
Оце так!
Яка еспрессивність!
Далі:
"Голова упрямо не ложилась спать",
заснути, не засинаючи...
Чудовий образ!

А взагалі, вірш дуже сумний...
І схоже, що ви також.
Я вам бажаю одного дня поміняти Нік на "веселий_клоун"!

2 грустный_клоун (09.07.2012 11:59) [Матеріал]

спасибо, но мне совсем невесело.
а стих - это так и было на самом деле с одним человеком..

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

	500