Меню сайту
АДМІНІСТРАЦІЯ
Ми у соц. мережах
СТАТИСТИКА
Пошук
Категорії розділу
| Міська [43] |
| Громадянська [93] |
| Любовна [286] |
| Містика та езотерика [32] |
| Пейзажна [193] |
| Релігійна [15] |
| Філософська [306] |
ТОП-5 / НОВЕ
ПОЕЗІЯ ТОП-5
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
Міні-чат
| Головна » Поезія » Лірика » Філософська |
Мова? Типун на язык...
| Моя душа є повна цукру, солодкий я, немовби мед. Що з того, якщо там плава посібник з біології? Флора й фауна... Даремний років цвіт. Відьмак - бджоляр, мішаю душу млином... Вступаю черевиком, кручу, як вода керує річковим плином. То вправо, то наліво... Наллється до підошви цей сутінок, сьорбну, назад ісплюну. Іще не запашок! А отже я в чаган полину. Це мед, натхнення джерело, найкращий цукор матки, чавлю на босу ногу оце рідне лайно, смердить воно, одригну'... Та ось, воно, будь ласка! Драгие, мадемуазель и джентльмены! Грядут, воспетые в котле, сочны'е перемены... А я ще жалкував, пиючи оцей смердючий мед, що не опанував цю українську! Тепер "праблем нема", зганьбу не мій? Авжеж... що ні, не рід. Хвилину, хоча б ви дайте плачу по невдячній вам землі... Пригощайтесь! | |
| Переглядів: 415 | Коментарі: 3 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 3 | ||||||||
Design by Arthur Gautama © 2025-2013
 | ||||||||
