Меню сайту
АДМІНІСТРАЦІЯ
Ми у соц. мережах
СТАТИСТИКА
Пошук
ТОП-5 / НОВЕ
ПОЕЗІЯ ТОП-5
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
Міні-чат
Головна » 2012 » Серпень » 13 » Міраж
17:12 Міраж |
| Літо. Іду я по місту. Теплий, сонячний день, і легкий прохолодний вітерець дмухає у обличчя. Весь у своїх думках, по бруківці, рухаюся притаманним мені швидким кроком. Раптово мою увагу, на підсвідомому рівні, щось привертає. Вся концентрація, разом із поглядом переключається на обєкт нервового збудження. Вона. Незнайомка, яку здається знаю цілу вічність. У неї впевнена, але така легка хода, наче ходить вона не по розкаленому асфальту, а по прохолодним хмаркам. Вітерець роздуває її шовкове, темно коричневе волосся, яке акуратно поділене посередині рівно на дві частини. Позад вухом біліє велика ромашка, яка надає цілому образу божественного романтизму. Обличчя її ясне, сонячне, прекрасні губки кольору польового маку, маленький носик і великі карі очі, які ховаються за маленькими круглими сонцезахисними окулярами. Струнка, як молоденька лань, її граціозна фігура прикрита білосніжною сорочкою з льону, світло бірюзовою сукнею, з темно-синіми та білими візирунками, трохи нижче колін, яка колихається від кождого дмухання вітру, як вітрила колихаються від легкого бризу. ЇЇ либідину шию прикрашає дуже цікавий амулет африканського, чи то південно-американського походження. Шось уцьому роді помічається і на її ніжному запясті. На правій руці - годинник з коричневим шкіряним ремінцем і білим циферблатом. Через плече, по-діагоналі, перекинута, також коричнева, шкіряна сумка у стилі розкрадачки гробниць. На ногах - легенькі лодочки, які завершують весь ансамбль - такий романтичний, ніжний, невимушений, простий і водночас прекрасний. Проходимо одне повз одного і зустрічаємось поглядами. Вона залишає за собою легкий аромат своїх парфумів, які нагадують запах бузку навесні. Серце відбиває твіст, в роті – пустеля Наска і руки трясуться як відбійний молоток. Пройшовши десять метрів - різко зупиняюся і говорю собі, що цей шанс я не маю права згаяти. Поворот на 180 градусів, кілька швидких кроків і я поруч з нєю говорю, так банально:"Привіт, дівчино, можна з вами познайомитись, як вас звати?" У відповіть наче відлуння голосу янгола звучить у мою сторону: « Привіт, залюбки з вами познайомлюсь, мене звати Софія!» На моїх устах зявляється, мабуть дуже безглузда посмішка, і я відповідаю: « Дуже приємно, а я – Ма... І ДЗВОНИТЬ БУДИЛЬНИК, пора вставати! |
|
|
| Всього коментарів: 2 | |
|
| |
