Меню сайту
АДМІНІСТРАЦІЯ
Ми у соц. мережах
СТАТИСТИКА
Пошук
ТОП-5 / НОВЕ
ПОЕЗІЯ ТОП-5
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
Міні-чат
Головна » 2012 » Листопад » 12 » Я і Кішка
17:46 Я і Кішка |
| Вона любить добрих людей. Хоча б з цих міркувань можна зробити висновок, що я добра. А вона любить мене. Інколи ми сваримося, і вона – психологічно нестабільна особа - починає мене кусати і дряпати. До болю. До крові. Я втомлена і виснажена. Одне бажання: спати. Ультрафіолетові промені, що намагаються пробитися крізь товстий шар скла чомусь не можуть оминути його, тому в моїй кімнаті завжди напівтемрява. Це їй дуже подобається, бо вона може досхочу дрімати на своєму улюбленому ліжку, або на столі. Авітаміноз. Хочеться взяти в руки білу крейду і накреслити магічне коло, щоб усі обходили і не чіпали, і нарешті, заслужено обвинувачували мене у відьомстві. Щоб було за що. Творчі особистості теж виглядають як психічно хворі, й не рідко закінчують у психлікарнях. А може, вони там стають творчими? Ми визираємо з-під ковдри життя і загортаємося в неї, боячись мінливості. Та насправді, ковдра не зігріває, час невпинно біжить вперед, збиваючи людей на тротуарах, змінюючи колір світлофора. Час залишає відбитки пальців на шиї, на ручках дверей і назавжди лишає людей у неосвітлених провулках, вкарбовуючи їх імена в історію. Тиждень тому я посадила лимон. Хочеться бути комусь потрібною, крім неї. Я сама як кімнатна рослина, якій Всесвіт увесь час обрізає листя. Останнім часом виключно все, що зробила я, безслідно зникає, стає винятком із правил і просто не підходить, наче я вигадую якісь нові дурниці. Сонце. Уперше за всю весну сонце в моїй кімнаті. Вона почала поводитися по-іншому. І я разом з нею. Зміни десь глибоко всередині. Мені тісно. Я не можу сприйняти себе такою. Іншою. Вона єдина, хто мене розуміє. Сприймає такою, як належить сприймати. Вам обов’язково треба повчитися у неї. Вона ніколи не питає, чому я фарбуюся тільки на свята, намагаючись замазати темні синці під очима. Не липне, як ворс до мокрих рук, з питаннями: чому ти така сіра? Не сіра. Справжня. Вона все розуміє. У неї гарна інтуїція. А може, у нас аура одного кольору. Всього-на-всього. Амбівалентність. Як завжди сиділа у напівосвітленій кімнаті, шукала тіні. Сам на сам із собою. Жадно ковтала гарячий чай, зігрівала теплим подихом вікна, читала старі обшарпані книги із давно пожовклими сторінками. Латала іржавою голкою щастя, все марно. Безхмарно. Знайшла. Нарешті знайшла те, що шукала. Вперше я знаю, чого хочу! Я обов’язково візьму тебе із собою, адже я маю жити. Воно є сумішшю всіх кольорів спектру. А без тебе життя сіре. І я сіра. Аутодафе. Ще у XIV столітті, нас обох спалили б у полум’ї інквізиції за один лише колір очей. Варфоломіївська ніч. Невже ми настільки схожі? Я не покину тебе. Кішка. Я кішка. Я і Кішка. |
|
|
| Всього коментарів: 1 | ||||||
Design by Arthur Gautama © 2024-2013
 | ||||||
