Татусь

В мене є татусь
Звуть його Ігорусь
Все чого не знаю
Тато мій навчає
Все чого не вмію
Тато мій зуміє
І завжди до нього
Іду по допомогу
Бо усе на світі
Тато мій уміє
Золотії руки
Все чого не вмію
Тато помагає

Що ми знаємо про Бога,
Про святих, чия промова - 
До віри всіх нас привела?
А я скажу вам, що нічого.
Що лиш припущення зі всього,
Що може нас переконать.
Проте у нас є сильна віра.
Вона є непохитна й сміла,
Вона і воля, і надія,
Вона є всім для нас,
Як мрія,
Що може все перебороть.
І лиш ця віра і покута
Готові розвязати пута,
Які на нас наклав цей світ,
Які на нас наклали люди.
Всі ці депутати й Юди,
Які за золото і гроші,
За чин, права і їх розкоші
Готові все людське продать.
Вони зведуть вас у оману,
Вони вкрадуть в вас все до хламу,
А ви не зможете протистоять.
Без совісті і розуміння вони зведуть вас
в світ терпіння,
А ви лиш будете страждать.
Тому покладемось на віру.
Попросим в Господа не ліру,
А нам спасіння й благодать.

ну от погодьтеся, є різні люди....коли спілкуєшся з одними посмішка мимовільно стоїть на обличчі, коли з іншими, починаєш згадувати свій словник матів....а є такі, з якими просто мовчиш...про їх моральну убогість вже все сказано...з цими людьми залишатись найгірше...

але ж є люди, які не відчувають ніяких емоцій, вони не вміють ненавидіти, любити, страждати... такі не відчувають болю....особи, що не вміють посміхатись...як не як, а мені все-таки їх шкода...вони далеко від цілого світу...а найгірше те, що їх байдужість вбиває оточуючих....

http://vk.com/parliament9889 тут непогані статуси....а деколи шматочки моєї творчості....кому цікаво долучайтесь

в наших руках наше життя, життя інших людей: близьких, друзів, незнайомців...не боїшся торкатися їх душ своїми брудними руками???

У вас гарний сайт. Запрошуємо відвідати наш http://rukopis.org.ua/category/poeziya

http://vk.com/markoshkir - мій паблік Вконтакті. Буду радий усім

Любов... яка ж бо дивна річ.
Без неї важко в світі жити.
Любов...для когось це лиш ніч,
Із нею граються,мов діти.
Для мене - це порив душі,
Серцебиття несамовите...
Любов...яка ж бо дивна річ.
Ніяк без неї не прожити.

Лютий
Лютий прийшов
Долю зннайшов
І високо над землею
Зустрів чарівну фею
То насправді була
Чарівниця весна.
Вона його зачарувала
В чужу землю заслала.

"нам треба зустрітись, поговорити!"
треба казати, щоб все пояснити
знаходити...втрачати...
чекати кохання, але не кохати
просто кохати...
повірити...ждати..
горіти у пеклі, але не відпускати...
не мовчи, закричи!
щоб біль твій всі відчули
і потім тебе не минули
ти полюбиш - не мовчи
а засмійся кажучи:
"так, любов - вона солодка
але вдарить боляче!"
шкодуєш?..Ні!
мов у сні
лежачи на землі
перший раз в житті
так...любов солодка...

а як вам такий вірш:
Війна
яка війна жорстока,
в ній долі, сімї одинокі.
є ті що вбоях полягли,
є ті що йшли,йшли...і перемогли,
тож про це не забуваймо
і героїв імена ми запамятаймо.
і ветерани важко,срізь сльози
пригадують ту страшну війну:
як ішли у бій, у грози
за свободу чисту, запашну.
і йдуть до обелісків ветерани
і не вчухають рани,
рани ті,що на ДУШІ

Не сломается перо
Пока чувства не усохнут,
Под дрожащею водой
Для тебя не буду мокнуть,
Чувства взяли да подсели,
Не поймеш - казнить не стану,
Я уверен что найбольше
Я люблю на свете Маму!!!

Булат Віктор

http://poem.at.ua/blog....1-31-34 чудовий твір. почитайте, якщо є хвилинка))))