Меню сайту
АДМІНІСТРАЦІЯ
Ми у соц. мережах
СТАТИСТИКА
Пошук
Категорії розділу
| Вірші в прозі [9] |
| Афоризми [0] |
| Білий і вільний вірш [11] |
| Верлібр [4] |
| Прозові мініатюри [6] |
ТОП-5 / НОВЕ
ПОЕЗІЯ ТОП-5
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
Міні-чат
| Головна » Поезія » Вільні форми і проза » Верлібр |
зледенілий
| ...зморився я від марноти марнот, промерз у безталанні наскрізь - я бранець всесвіту пустот, блукач сліпий у часі. стою як мумія у савані епох, похований між зір іскристих, сивих, сніжних. волосся вкрила мла, що вічний білий спокій. очей нема - там полиски крижин, сковзіє по яких століть хода наріжна. біля душі і серця - руки, дзвони два - по ним завії б"ють, як б"ють у дзвон на сполох... він серця не сягне, той дзвін - душі він не стривожить, збентеженням думки не виклече в мені... - між полисками криг по льодовій щоці спадуть крижинки дві - тяжкі як біль в безодні ртутними розстануть, у просторі байдужості ворожій студений погляд мій незмірним сумом стане у всесвіті пустот, руйнацій і відроджень. | |
| Переглядів: 483 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |
