Меню сайту
АДМІНІСТРАЦІЯ
Ми у соц. мережах
СТАТИСТИКА
Пошук
Категорії розділу
| Вірші в прозі [9] |
| Афоризми [0] |
| Білий і вільний вірш [11] |
| Верлібр [4] |
| Прозові мініатюри [6] |
ТОП-5 / НОВЕ
ПОЕЗІЯ ТОП-5
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
Міні-чат
| Головна » Поезія » Вільні форми і проза » Білий і вільний вірш |
нічне (з дитинства). двовірш.
| 1. тепла ніч і сяють зорі, шелестить у травах вітер... раптом як у полі коні заіржуть на пасовищі! і духмяну конюшину копитами з перестраху перемнуть нестримним скоком та й умчаться в різні боки коні в полі від луни, линув що з того іржання... але всіх, усіх! зберу я до одного струнконогих, ноги спутаю у пута... а от з коня, з вуханця пруткого свого зніму збрую і, щасливий, біля огнища замру, замилуюся на іскри, що злітають вгору, бистрі, і згасають наче зорі поза обрієм у мрії. але впевнений, я знаю те, що обрію немає - є лише ці коні, поле, вітер, полум"я і я. ну, звичайно, бульба також, що печеться, що лежить в жаринах жовтих, в сітці присок золотій... острів мій повільно суне крізь простори неозорі. дід, цвіркунчик невмирущий, сторожує всесвіт мій. 2. ніч ця - таш, ні тобі лун. гля, погля - онде там клус! сон йде геть, хрума ніч кінь, мжи спад в із, в хлані бризк - тінь. зніт знов ник - жаху знак, див. лунь - крик тьми. лусту вкрив дим - ріж, не їж хліба кус в ніч - світ од ватр в звіра лик. ич, як свій мент татам жде жас - вбий, вціль в ю, поки є час. бо ж є ти і вогню тріск, ніч без рун, темінь, степ, ліс. кинь ніж в тінь - втоне олжа. кущ - не звір, гуком ллє мжа - том та дрож, шурхіт як рик. спи собі, привід бо зник. хай вмре ляк, прийде най сон аж щоб до явлення лон. зак ліг дим, звіялась пря... спи со - бі, скоро зо - ря. | |
| Переглядів: 486 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |
