Меню сайту
АДМІНІСТРАЦІЯ
Ми у соц. мережах
СТАТИСТИКА
Пошук
Категорії розділу
| Вірші в прозі [9] |
| Афоризми [0] |
| Білий і вільний вірш [11] |
| Верлібр [4] |
| Прозові мініатюри [6] |
ТОП-5 / НОВЕ
ПОЕЗІЯ ТОП-5
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
Міні-чат
| Головна » Поезія » Вільні форми і проза » Білий і вільний вірш |
* * *
| вільно пурхати над світом дивно дуже, коли крила так повільно, тихо, плавно тіло вниз чи вгору зносять. височінь - аж дух спирає! і обвіює обличчя вітерець - легкий і ніжний, на вустах цілунком, в очі милим спомином влітає, втаємничено шепоче, ледь торкаючись до вуха, про любов тендітну першу і дитинством на орелях, все гойдаючись, сміється; раптом місяця цілушка звідкись випливе і зникне під крилом м"яким пер"їнним й вдвлині розстане швидко; і не хочеться земного, лише в купелі, у піні хморочок сліпучо білих і шубовстатись й пірнати в щасті, в рідості від того, що ти є господар волі, над стихіями стихій в цій безмежності над світом... | |
| Переглядів: 517 | Рейтинг: 5.0/1 |
| Всього коментарів: 0 | |
