Меню сайту
АДМІНІСТРАЦІЯ
Ми у соц. мережах
СТАТИСТИКА
Пошук
Категорії розділу
| Міська [43] |
| Громадянська [93] |
| Любовна [286] |
| Містика та езотерика [32] |
| Пейзажна [193] |
| Релігійна [15] |
| Філософська [306] |
ТОП-5 / НОВЕ
ПОЕЗІЯ ТОП-5
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
Міні-чат
| Головна » Поезія » Лірика » Релігійна |
Розмова через скло
| Ти сядеш тихо за вікном, Я сяду поряд скло протерши Ти скажеш тихо - Я прийшов. Я відповім - Ти наче вперше.. Ти посміхнешся - Може так, Я просто вірю, все минеться, Ти лиш відкрий мені вікно, Я бачу камінь в твоїм серці. - Так вже було, ти пам’ятаєш? Я відкривала і тоді.. - Так-так я знаю, ти питала чи Справді треба це тобі.. - Я знаю..треба. - Відкривай же! Ти звала вже мене давно! - Це був не спокій, він минеться , Ні-ні..не варта я цього. - Ти дивна, віриш але скупо, Чогось боїшся і не хай. Я ще прийду і ніби вперше, Я вірю – приймеш. Все. Бувай. Торкнуся скла, вдихну повільно, І вслід не гляну, бо дарма.. Дарма що вірю наче вперше Бог все пробачить, Він не я. | |
| Переглядів: 538 | Рейтинг: 5.0/1 |
| Всього коментарів: 0 | |
