Меню сайту
АДМІНІСТРАЦІЯ
Ми у соц. мережах
СТАТИСТИКА
Пошук
Категорії розділу
| Міська [43] |
| Громадянська [93] |
| Любовна [286] |
| Містика та езотерика [32] |
| Пейзажна [193] |
| Релігійна [15] |
| Філософська [306] |
ТОП-5 / НОВЕ
ПОЕЗІЯ ТОП-5
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
Міні-чат
| Головна » Поезія » Лірика » Пейзажна |
Бароко
| Розкішне бароко акацій сонливих Наркотиком тішить око моє І сумішшю ночі та снів чорно-білих Дурманить мій розум і п"янить мене. А місяць з-за хмари вилазить натужно, Скрутився клубочком на гіллях дерев. Величний, масивний, холодний, потужний, Із них він, здається, ось-ось упаде. А небо тим часом буркоче епічно, Кудлаті нахмурює брови свої, Вже злиться, старезне, і так буде вічно, Бо світ пототає в обмані й брехні. Хай злиться, хай блискавки в землю метає, Кляне її громом і шквалом вітрів, Та завтра припиниться все, і розтане Ця злість у багряному смутку світил. І завтра підніметься сонце червоне, Обмокле росою ще заспаних хмар. Ображене небо заслонить собою, Окутає тисячі ватяних хмар. | |
| Переглядів: 439 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |
