Меню сайту
АДМІНІСТРАЦІЯ
Ми у соц. мережах
СТАТИСТИКА
Пошук
Категорії розділу
| Міська [43] |
| Громадянська [93] |
| Любовна [286] |
| Містика та езотерика [32] |
| Пейзажна [193] |
| Релігійна [15] |
| Філософська [306] |
ТОП-5 / НОВЕ
ПОЕЗІЯ ТОП-5
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
Міні-чат
| Головна » Поезія » Лірика » Пейзажна |
А листя жовкне непомітно...
| А листя жовкне непомітно – Одного ранку осінь раптом. І я самотній, й ти самітна – Йдемо удвох осіннім трактом. Це відчуття завжди приходить Водночас разом з падолистом. В серця і душі сум заходить, Коли гуляє мряка містом. І дивна туга ця й приємна – Вона роздразнює уяву, І загадкова, і таємна, І збуджує у осінь мляву. І шурхіт листя під ногами, І над землею темні хмари, Й дощ накрапає дивні гами – Химерні осінь має чари… Чудні, непевні, дивовижні, Чарівні, чудернацькі, гарні – Казкові ці осінні тижні, На жаль, минуть, немов примарні. | |
| Переглядів: 414 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |
