Меню сайту
АДМІНІСТРАЦІЯ
Ми у соц. мережах
СТАТИСТИКА
Пошук
Категорії розділу
| Міська [43] |
| Громадянська [93] |
| Любовна [286] |
| Містика та езотерика [32] |
| Пейзажна [193] |
| Релігійна [15] |
| Філософська [306] |
ТОП-5 / НОВЕ
ПОЕЗІЯ ТОП-5
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
Міні-чат
| Головна » Поезія » Лірика » Пейзажна |
А я подумав, що вже скоро осінь...
| А я подумав, що вже скоро осінь. Через два місяці – дивлюсь на календар. Допоки тепло ще, та хмари скрили просинь. Жене овець попід дощем гайдар. Стоїть під лісом з березня калюжа. Мабуть, не висохне вона аж до зими. Її зимова льодом вкриє стужа, А зверху кине з снігу килими. Та до зими жовтітиме ще листя, Передвіщаючи у жовтні падолист, Який укриє ковдрою обійстя… І раптом… музика заграла. Ференц Ліст! Моя улюблена рапсодія, панове! Сусідка грала з почуттям натхненно. Я заглядав через гілля кленове В вікно відкрите. Як же незбагненно Співпали дивно настрій і ці ноти… Я шепотів щось тихо, на кшталт: "Боже! Я дякую за музику навпроти. Й тобі за гру я дякую, небожа…" | |
| Переглядів: 406 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |
