Меню сайту
АДМІНІСТРАЦІЯ
Ми у соц. мережах
СТАТИСТИКА
Пошук
Категорії розділу
| Міська [43] |
| Громадянська [93] |
| Любовна [286] |
| Містика та езотерика [32] |
| Пейзажна [193] |
| Релігійна [15] |
| Філософська [306] |
ТОП-5 / НОВЕ
ПОЕЗІЯ ТОП-5
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
Міні-чат
| Головна » Поезія » Лірика » Міська |
* * *
| а на місто спадає дощ і полоще простОри площ, і будинки, завулки теж... - і немає цій зливі меж. очі вирячені вітрин сяють полисками сльозин - їх в далекі несуть краї непогамовані ручаї в дощ уплетений срібний сніг тане, падаючи до ніг. мерзнуть в крапельках ліхтарі в цій зимово-осінній грі... - там у променях безліч фар злива в райдузі суперстар, у лелітки вдяглись авта, пада усмішка на вуста. і не віють вітри від віт, парасолевий різноцвіт прикрашає дощу печаль у осінніх в зимі прощань. і стікає вода зі стріх, із дворів і із вулиць всіх, легко зстрибує з парасоль і пірнає у море доль... - так над містом спадає дощ і полоще простОри площ і будинки,завулки теж... і немає цій зливі меж. | |
| Переглядів: 520 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |
