Меню сайту
АДМІНІСТРАЦІЯ
Ми у соц. мережах
СТАТИСТИКА
Пошук
Категорії розділу
| Міська [43] |
| Громадянська [93] |
| Любовна [286] |
| Містика та езотерика [32] |
| Пейзажна [193] |
| Релігійна [15] |
| Філософська [306] |
ТОП-5 / НОВЕ
ПОЕЗІЯ ТОП-5
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
Міні-чат
| Головна » Поезія » Лірика » Міська |
Розчісувати вітер рукою
| Розчісувати вітер рукою, дивитись на твоє підборіддя, й перейматися тяжкою долею творчого безпліддя. Потім ховатися в горах паперу й дрібних заміток, доки не з’явиться подих нових ідей та зачіпок: за раптові й буденні, а часом й забуті слова. Спершу неначе в гоненні і в закутках голова. Але ти йдеш усе глибше повз каяття й забуття й з кожним кроком все тихіше лунає твоє маяття. І ось на самому краю, після пустель та печер, Сонце, тебе я вітаю, що знов встаєш з-за кичер! Дякую, Сонце, за твої промені гострі й живі. Завдяки їм я загоїв вітром навіяні сни. Гермерсхайм 31. травень 2016 | |
| Переглядів: 513 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |
