Меню сайту
АДМІНІСТРАЦІЯ
Ми у соц. мережах
СТАТИСТИКА
Пошук
Категорії розділу
| Міська [43] |
| Громадянська [93] |
| Любовна [286] |
| Містика та езотерика [32] |
| Пейзажна [193] |
| Релігійна [15] |
| Філософська [306] |
ТОП-5 / НОВЕ
ПОЕЗІЯ ТОП-5
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
Міні-чат
| Головна » Поезія » Лірика » Міська |
Місто сплячих левів
| Заснули леви, місто теж дріма, Окутане лавиною вогнів, Такої величі, мабуть, ніде нема, Бо всю її в собі тримає Львів. Витає присмак старості в повітрі, Підморгують містично ліхтарі. В медово-золотій палітрі світла Стоять будинки - велетні старі. Ще леви сплять, та оживає місто, На вулицях людських турбот вокзал, А звідкись долина прозоро-чиста, Мов джерело, мелодія цимбал. Ще леви сплять, а місто метушиться, Данило-князь із шаблею в руках На вірному коні от-от помчиться, Долаючи кордони у віках. Шевченко-батько дивиться суворо, З-під брів всіх перехожих огляда, А небо, сюрреальне і казкове, Вершками хмар все місто накрива. Красується і Чорна кам'яниця, Мов сажею ті стіни хтось натер, А Посейдон стоїть без колісниці, Він радості і спокою вахтер. Закутавсь Львів в густе пальто туману, А прапор в небі шаллю майорить, І цю неначе димну панораму Навіки в серці хочеться лишить. | |
| Переглядів: 423 | Рейтинг: 5.0/3 |
| Всього коментарів: 0 | |
