Меню сайту
АДМІНІСТРАЦІЯ
Ми у соц. мережах
СТАТИСТИКА
Пошук
Категорії розділу
| Міська [43] |
| Громадянська [93] |
| Любовна [286] |
| Містика та езотерика [32] |
| Пейзажна [193] |
| Релігійна [15] |
| Філософська [306] |
ТОП-5 / НОВЕ
ПОЕЗІЯ ТОП-5
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
Міні-чат
| Головна » Поезія » Лірика » Міська |
І я іду до міста на поклін
| Зве місто в вічний вир бетонних вулиць, У нетрі стін, під’їздів і дворів, Тут кожен : міщанин, а чи прибулець, Свою історію у камені творив. О, цей нестримний шум автомобілів, Цей гул людей, немов гірський потік, Це сага часу, з літер і пробілів, Це сага дню,що з року йде у рік. Тут поруч все: минуле і прийдешнє, Старі будинки і нові авто, Тут у дворах подекуди черешні Накинуть цвіту весняне манто. Тут храми золотом блистять на сонці, Немов ракети взяли свій розгін… І музика в відчиненім віконці… І я іду до міста на поклін. | |
| Переглядів: 393 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |
