Меню сайту
АДМІНІСТРАЦІЯ
Ми у соц. мережах
СТАТИСТИКА
Пошук
Категорії розділу
| Міська [43] |
| Громадянська [93] |
| Любовна [286] |
| Містика та езотерика [32] |
| Пейзажна [193] |
| Релігійна [15] |
| Філософська [306] |
ТОП-5 / НОВЕ
ПОЕЗІЯ ТОП-5
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
Міні-чат
| Головна » Поезія » Лірика » Міська |
Діалоги
| Діалоги …. Жовтим – по стінах. Чорним – по стелях. Висівки виллє старенький екран… Вікна дозріли. У вікнах – пастеля. Гойдає за шибкою стомлений кран. Кричати котам по засніжених вістрях. (Залізти б у вушко у голки намить, Бо там від Дніпра і до самого Дністра Нікому, нічого ніяк не болить.) Ще рано прийти. Та вже пізно додому. Ковтни від Матвія і випий Коран Між вицвілих стін обласного Содому Нам нічого зовсім прикласти до ран. ….. Назавтра – сніг, і вже хребта відтято (Кричать коти, і з ними – в норах – світ!) Бери чимдужче біло-білу вату, Допоки вдосталь крон і досить біт. І пальцями торкнеш латунну шибку, Найменший день, в якому є найдовша мить! З одної риби нам на всіх ламають скибку! А за вікном штормить, штормить, штормить… ... Кисень вдихали останніми скис Хребці позгортали додолу похилим Котиться небом отруєний спис Тобі в покалічені крила І я б змайстрував уже сотні перук З неба з кори з ковили із вати! Вже скоро. Весна годуватиме з рук. Щоб руками карати. … Скільки щему, малий, з полуниць! Дохворіти б до них – і здуріти в раю! Дощ циганський, чи мо» дежавю? Чи душа чия з половиць? Вирва неба. А хто хоч би плюнув в асфальт! Дай нам руку. Тримай. Кілотони води. Журавлі ключем. Ви куди? Не веди! Галасує палатами фальш Останнє Рве. По затінках тліє. В долонях тремтить. Загорни мене ковдрою світлою – гай, догори! Аж поки воно світле на темне таке догорить, Не здогониш, не спиниш, насниш… говори… Прижимаєш хребет (із вином, без вина,-як коли) Наче риби об лід примерзатимуть зябра до літер! То ж коли? – Почали. Потягли. – Коли ви-тоді ми!.. …З ковили з колими рве повіки на дощ на вітер. І коли плесо снів затремтить за вікном з-за гори, І я буду! (без крику туди ледь ніхто не доходив!) Заростає в долоні сніг. Говори. Говори. Говори З-поміж вицвілих ламп і голих машинних кодів | |
| Переглядів: 601 | Рейтинг: 5.0/1 |
| Всього коментарів: 0 | |
