Меню сайту
АДМІНІСТРАЦІЯ
Ми у соц. мережах
СТАТИСТИКА
Пошук
Категорії розділу
| Міська [43] |
| Громадянська [93] |
| Любовна [286] |
| Містика та езотерика [32] |
| Пейзажна [193] |
| Релігійна [15] |
| Філософська [306] |
ТОП-5 / НОВЕ
ПОЕЗІЯ ТОП-5
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
Міні-чат
| Головна » Поезія » Лірика » Міська |
* * *
| іду крізь парк немов крізь злам у часі між днем оцим й минулим по межі - самотно тут й печально в одночасі, тут обрис твій за краплями імжі. вагомо листя жовкле з віт спадає, сковзає тихо у веселі дні, минулі дні...вже й спогаду немає, як наче ти наснилася мені. а в грудях серце так щемить і ниє! з чого, чому і звідки ця печаль?.. чи то вже дощ такий журливий нині, у прохолодний, у вечірній час, в осінній час, у невимовний смуток?.. я смуток цей у спогади візьму. | |
| Переглядів: 517 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |
