Меню сайту
АДМІНІСТРАЦІЯ
Ми у соц. мережах
СТАТИСТИКА
Пошук
Категорії розділу
| Міська [43] |
| Громадянська [93] |
| Любовна [286] |
| Містика та езотерика [32] |
| Пейзажна [193] |
| Релігійна [15] |
| Філософська [306] |
ТОП-5 / НОВЕ
ПОЕЗІЯ ТОП-5
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
Міні-чат
| Головна » Поезія » Лірика » Любовна |
Залюбити хотіла отак, до терпкої знемоги
| Залюбити хотіла отак, до терпкої знемоги, Відболіло у грудях і вже ніби серця нема, Відшуміли дощі, і покрило снігами дороги, Тепло в хаті, надворі ж , ой, Боже, мороз і зима. І у тебе в очах два замерзлі холодні озерця, А в душі забіліло від мокрих, холодних вітрів, Ти мене пригорни, не тривож захололого серця, Не тривож того часу, що віршем гарячим зотлів. Там в заметах хрустких над твоїми чужими слідами Пролітає весна з кучерявим, пухнастим крилом Й тихо губить сльозу, й божевільно кохає без тями, І дзвенить зорепадом над моїм стривоженим сном. | |
| Переглядів: 319 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |
