Меню сайту
АДМІНІСТРАЦІЯ
Ми у соц. мережах
СТАТИСТИКА
Пошук
Категорії розділу
| Міська [43] |
| Громадянська [93] |
| Любовна [286] |
| Містика та езотерика [32] |
| Пейзажна [193] |
| Релігійна [15] |
| Філософська [306] |
ТОП-5 / НОВЕ
ПОЕЗІЯ ТОП-5
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
Міні-чат
| Головна » Поезія » Лірика » Любовна |
Темна сторона царя Давида
| Для одних він став ідеалом царя, для інших зразковим каяником, для ще інших хитрим і мудрим політиком а для когось далеким родичем засновника нової релігії - самого Ісуса Христа. Але ким насправді був юдейський цар Давид і що насправді замовчує історія біблійна у розповідях про одного із кращих синів ізраїля? Народився майбутній монарх у невеликому селищі Вефлиєм. Походив з невидної сімї. Батько майбутнього великого деспота був звичайним пастухом. І майже все своє дитинство він провів за випасанням овець. Прославився тим що вбив велетня Голіафа. З цього і починається історія становлення Давида як хитрого, наглого і підступного тирана. Спочатку все було гладко. Він був добрим і тихим виконувачем волі царя Сула. Але потім все різко помінялося. Починаються конфлікти між ним і самим Саулом. В біблії все виглядає таким чином. Бідний Давид був переслідуваним одержимим деспотом тому, що мав велику популярність в народі і після смерті царя зайняв гідне його місце на троні. Однак історія говорить дещо по – іншому. Його шлях до влади це шлях терору, крові і підступних інтриг. Від самого початку він робить все можливе, щоб отримати прихильність народних мас. І це йому вдається. Однак відповідь Саула теж не забарилася. Він бачить в Давидові не просто хорошого воєначальника але серйозного конкурента.« бо всі дні, поки Єссеїв син живий на землі,не будеш стояти міцно ані ти, ані твоє царство...»(1Самуїл 20.31 ). Цар розуміє що молодик не просто щасливчик але й посягає на його корону. Починається протистояння між ним і Давидом. Останній ніби прагне цього конфлікту і навмисне оточує себе різного роду опозиціонерами політики Саула. «І позбиралися до нього кожен пригноблений, і кожен, хто був задовжений, і кожен огірчений в душі, - і він став над ними провідником. І було їх із ним близько чотирьох сотень люда»(1 самуїл 22.2). Давид створює не просто створює опозицію чинному цареві – він кидає виклик помазанику бога. Першою жертвою Давидових політичних амбіцій став цілий рід священників на чолі з Авімелехом. Згідно з біблійним переданням сам Давид розуміючи небезпеку збоку чинної влади – вирішує втікати. Спершу він забирає і просить про політисчний прихісток для родини у гатського царя Ахіша, а сам із озброєними людьми іде в пустиню( явно не молитися!). як правило у пустелях зосереджували свої дії банди котрі грабували торгові шляхи, що зєднювали між собою тогочасні міста. Отже наш герой вирішив вдався до розбійницького життя.але не найгірший крок цього боголюбивого царя. Його люди отруюють якогось Навала, котрий не заплатив йму данину – викуп,, а жінку його бере собі. Тоді він приходить до філістимян. Він оселяється на території гатського царства. Ахіш прихишає його і дає невелику посілість Ціклаг. Однак Давид на цьому не зупиняється. Він знищує потрохи свого благодійника. Говорячи що веде війну зі своми ж - він натомість цілком знищує поселення, які могли належати тому ж таки Аішу. « І сходив Давид та люди його, і нападали на гешуреянина, і на гірзеянина, і на амаликитянина, бо вони мешканці цього краю відвіку, аж доти, як іти до Шуру, і аж до єгипетського краю. І побивав Давид той край, і нелишав при житі ані чоловіка, ані жінки, і забирав худобу дрібну та худобу велику, і осли, і верблюди,і одежу, і вертався, і приходив до Ахіша»(1 самуїл 26.8 – 9). Він ніби не причетним є до всього, що стається тим чаосм у ізраїльській землі. І те що у війні Саул був убитий, і те що його народ був наголову розбитий філістімянами і те, що ковчег завіту був взятий ними як трофей. Так, давид у той час пересиджується у своєму наділі. Ооднак можна припустити два варіанти як розвивалися події. Перший з них вигялдатиме приблизно так. Давид як колишній воєначальник знав добре слабинки ізраїльського війська. Він знав що якщо буде знищений Саул - єдиним претендентом на трон стане він( або принаймні матиме великі шанси у бородьбі). Тому він міг продти таємницю своєму покровителеві. А тоді лише чекати логічного завершення філістімянської кампанії. Другий дещо мякший. Давид справді не є причетний до смерті Саула. Він просто вичікує. І після поразки і смерті законного царя настає слушний момент щоб заявити про себе. Якби там не було але чомусь здається що ця поразка не обійшлася не без допомоги Давида. Це видно з того, як зразу ж по смерті Саула - Давид повертається до столиці. А тут уже його помазують царем. Надто швидко чомусь. Проте він все ще не має повноти влади доки живуть наслідники законного царя. Тому починається ще одна темна сторінка в біографії новоспеченого правителя. Він відкриває таємне полювання на рід Саула. Все чітко прикривається різними подіями. Все чітко сплановано. Всі свідки прибираються. Так що правда є назавжди скрита від сторонні очей. І це ще далеко не все. З приходом до влади починається ще сильніша жага крові. Давид не заспокоюється на тім що його проголосили володарем Юдеї. Спочатку він позбавляє життя Авнера – воєначальника Саулового дому, а потім ідного із синів мертвого царя Іш – Бошета. Для цього щоб позбутися першого він використовує Йоава - свого дятька і начальника війська. Самого наслідника царства він прибирає іншим способом. Для цього він підкуповує якигось двох бееротянів. Ті принесли Давидові голову Іш – Бешета. Юдейський цар наказує вбити обох на місці. Постає питання – чому він так швидко відправляє на той світ цих обох, якщо вони знищили його конкурента? В біблії говориться що Давид дуже був розгніваний на них за це вбивство наказує обох зразу ж убити. Ясна річ що якщо б він залишив ї при житті - то вони б могли колись розповісти про його темні справи. Тому їх обох як свідків прибирають, так як це було попередньо з чоловіком що приніс вістку про смерть Саула. Тобто Давид систематично позбувається всіх тих – хто виконує його темні завдання. І це ще не все. Все своє життя великий цар матиме проблеми із законом і совістю. Проте всі його дії на сторінках біблії є оправдані. Або автор не знав справжнього ході подій або писав те що йому замовляв переможець! Чи не єдиним гріхом який взнає святе письмо – це перелюб. А за ним криється ціла низка нових грішків. Давид за допомогою Йоава позбувається не благодарного Урію а його жінку забирає до себе. Більше того – вподальшому власне син Берсавії саде на троні, причому не законно. Давид проводив подвійну політику. Зверу він був добрим, вірним своєму богові — а з іншого боку він був кровожерним тираном, котрий прагнув за будь – яку ціну втриматися при владі. Для цього навіть він пішов на вбивство свого сина Авесалома – а потім зробив його бунтівником і відступником. Будь – який виступ проти себе він жостоко придушував. Але разом з тим помер в період смутни перемін і приходу до влади Соломона, сина тої ж колись ним спокушено Берсавії. Так закінчився вік одного з наславніших царів Ізраїльсько – Юдейського царства. Чоловіка, котрий не гребуючи нічим зайняв царський трон і утвердив свою династію на довгі століття. | |
| Переглядів: 474 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |
