Меню сайту
АДМІНІСТРАЦІЯ
Ми у соц. мережах
СТАТИСТИКА
Пошук
Категорії розділу
| Міська [43] |
| Громадянська [93] |
| Любовна [286] |
| Містика та езотерика [32] |
| Пейзажна [193] |
| Релігійна [15] |
| Філософська [306] |
ТОП-5 / НОВЕ
ПОЕЗІЯ ТОП-5
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
Міні-чат
| Головна » Поезія » Лірика » Любовна |
Оголення душі...
| Душа моя, Мені виносить мозок! Мені лише від думки зносить дах… Чому постійно я іду на голос? Я чую його думку ще з крила! Сьогодні лиш навшпиньках я бродила. Я не хотіла бачити лиця…. Та щойно вийду я до кухні – все! Накрило! З далека дихання почула…. Не своя…. У голові як після літри спирту… Комок зажало туго в животі. Стою на двох Своїх і дивно… А руки топляться, як на жарі. Сторінку свою вже не закриваю, Спокійно бачити Онлайн як миготить… Чомусь я завжди знаю де шукаю, Та відчуваю навіть як болить…. Я та, хто залікує серця рани.. Моя душа – то теплий з медом чай. Сьогодні я його рятую з краю, Неси мене, Врятуй мене. Спасай!!! Він мої рани розриває знову. Я без наркозу, Морфію мені! Я відчуваю Нано-долю кожну Секунди, навіть миті… Боже, НІ! Душа моя, чим заслужила кару? Чому не вмію покохати чисто я? Якби навчив, то вибрала ласкаву, І теплу душу, що знайде слова… Навіщо ти ключі мої даруєш, Усім хто викидає їх в сміття? Усім, хто тупо їх в дворі забуде, Хто навстіж двері залишив. Сквозняк. От звідки знає він мої секрети? Таке не виставлю ні в Твіттер/Інстаграм… А очі…Очі - книга всіх поетів…. Я хочу прямо в очі. Ще й по дням! Очей зелений колір – мій, насправді… І лиш на сонці сіро-сіро в них. Таке щодня ти помічаєш? Може й справді…. У м’ясорубці безліч хламу в один зливсь…. А може все це є одним обманом? Я все придумала, зіграла монолог? Це може бути чарівним туманом… Який пустив у душу грецький бог… Але в мені живріє ще надія, Я впевнена що він один такий… Ця вредна, горда, тиха ще дитина, Моя опіка, мої страхи, біль… Навіщо будить знову від спочинку? Чому не можу все забути я? Заставив знов писати, ще й під зиму… Найгірший час самотнього життя. А зараз цокає уже четверта ранку… Він непорушно в темноті лежить, Не пригортає мужніми руками, Не чую зараз як же він сопить… Я вже шукаю різнії причини, Я не чекатиму твоєї теплоти... Чомусь так легше вижити… від нині Немає мрії - не розб’єш в куски. Чомусь мої думки летять лиш в нього… Я все забула: хто я? де я? Я? Ти не забудь про себе. Досить й цього…. What’s up? Ти де? Як справи? Не своя… | |
| Переглядів: 413 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |
