Меню сайту
АДМІНІСТРАЦІЯ
Ми у соц. мережах
СТАТИСТИКА
Пошук
Категорії розділу
| Міська [43] |
| Громадянська [93] |
| Любовна [286] |
| Містика та езотерика [32] |
| Пейзажна [193] |
| Релігійна [15] |
| Філософська [306] |
ТОП-5 / НОВЕ
ПОЕЗІЯ ТОП-5
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
Міні-чат
| Головна » Поезія » Лірика » Любовна |
До Юлії.
| Дивлюсь на твоє фото, горять вже ліхтарі і шибки в далині, із жителями чиє життя нам незнайоме, як посмішка твоя, секрет якої не пізнаю я ніколи... Веде життя униз, як ведуть ступені, по несхильній драбині, якою пішла ти через темний ліс, лишаючи позаду приємне світло ліхтаря, прямуючи удаль до тепла оселі твоєї, нажаль і не моєї... Ти вдягнена так легко, а вересень позаду, відомо, морозить, хотів би зняти свій піджак, накрити твої тендітні плечі, та його нема й мене також... Лиш посмішка твоя душу мою зігріє, лиш поступ твій легенький, немовби вітерець, лиш та даличинь є перекрита для мене і навіки, в яку пішла ти до тепла своєї рідної оселі... | |
| Переглядів: 391 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |
