Меню сайту
АДМІНІСТРАЦІЯ
Ми у соц. мережах
СТАТИСТИКА
Пошук
Категорії розділу
| Міська [43] |
| Громадянська [93] |
| Любовна [286] |
| Містика та езотерика [32] |
| Пейзажна [193] |
| Релігійна [15] |
| Філософська [306] |
ТОП-5 / НОВЕ
ПОЕЗІЯ ТОП-5
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
Міні-чат
| Головна » Поезія » Лірика » Любовна |
Акації
Акації Ранок. Буде п'яно, мокро, темно, слизько й гірко, На вулиці ще, певно, не співатиме ніхто, Я прокинуся від сну де ти мовчатимеш навмисно, Піду по вулиці надівши чуже старе пальто. Уперто йтиму не пропускаючи ані машин ані людей, Ступати буду у калюжі набравши у взуття води, Холодний вітер битиме мене...і серце із грудей, На зововні рватиметься знаючи що вже іде туди А там на пагорбі спочивають сотні літ забуті, Ростуть акації які такі твої до глубини душі, Я колись там розмовляв з тобою. Не забути. Тепер тебе нема, а я пишу тобі-собі оці вірші...
| |
| Переглядів: 560 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |
