Меню сайту
АДМІНІСТРАЦІЯ
Ми у соц. мережах
СТАТИСТИКА
Пошук
Категорії розділу
| Міська [43] |
| Громадянська [93] |
| Любовна [286] |
| Містика та езотерика [32] |
| Пейзажна [193] |
| Релігійна [15] |
| Філософська [306] |
ТОП-5 / НОВЕ
ПОЕЗІЯ ТОП-5
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
Міні-чат
| Головна » Поезія » Лірика » Громадянська |
Спроба номер два або забутий птах.
| Цей синій птах натхнення з співучої золи, постав ізнову генієм крокуючой доби… Його ловили сітьми і били батогом, його бояться думи, о, дума – для небагатьох… Учитель учора дяком бувший, сьогодні ерудит, розмалює жар – птицю синім школярик і тут же дячок як загримить… І станеш ти ізгоєм у власну тую мить, свинею, егоїстом, хай, Бог тебе хранить! Та це усе лишень є мить… А пташка яскрава і блакитна над жовто – гарячим ланом пролетить, засіє нове поле жалісним цим співом з надією на тих, кто прийде після неї у ці сірі уже поля, будинки на будинки, німіє серед цього ехом викрик останній школяра. Убивця ти, учителю, ось так! Та не зловити папірця, дивись – но малюнок ожива! Цей синій птах натхнення з співучої золи, проллється кров учнів розстріляних думами остраху без всякого жалю… І вертиться, кружляє цей ситний вовку пир, студенти, закликаю, ви… мовчіть! Ми потім дамо бій. Забудьте зараз, нужбо - но дивіться, як папірець летить, учитель разом з думами ошпаренний ловить – не зловить, але біжить… Їх супроводжують разом засклянілі очі школярика, щасливі в оцю мертву для надії мить… | |
| Переглядів: 393 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |
