Меню сайту
АДМІНІСТРАЦІЯ
Ми у соц. мережах
СТАТИСТИКА
Пошук
Категорії розділу
| Міська [43] |
| Громадянська [93] |
| Любовна [286] |
| Містика та езотерика [32] |
| Пейзажна [193] |
| Релігійна [15] |
| Філософська [306] |
ТОП-5 / НОВЕ
ПОЕЗІЯ ТОП-5
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
Міні-чат
| Головна » Поезія » Лірика » Громадянська |
Самозречення.
| Жадаю влади. Я - ентузіаст. Вкраїна - всього лиш слово... Чи так воно - для багатьох із нас? Коли дивлюсь, прислухаюсь до вас, лунає на вустах остання посмішка, можливо? Не страх, хоча і знаю, що може є остання... Солодкії обійми веселощів цих днів, коли ти молодий і мабуть зростати будеш в злиднях... А це є планка і не врятує патріотизм, бо треба нам мовчати! Хутенько всім мовчати... А нащо кашу їв? Так я є русомовний і вірш хоч український, балакаю інакше... І де ми народились у цей сутінок бій? І наш шалений біль, що іще має народиться. І слів моїх тітбіт, цей кволий сяйва вир, що чахне з моніторів на ваші іще людські лиця... Чекаємо тебе! Шука когось іжнець і б' є натхнення, б' є! У щелепу прямим... Пізнаємо ж тягар цих днів пекучих злив, коли жадаєш влади, незаслуговуючи цього ентузіазму... Вкраїно, я є дурень. І ми всі, майже всі ми молоді... | |
| Переглядів: 421 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |
