Меню сайту
АДМІНІСТРАЦІЯ
Ми у соц. мережах
СТАТИСТИКА
Пошук
Категорії розділу
| Міська [43] |
| Громадянська [93] |
| Любовна [286] |
| Містика та езотерика [32] |
| Пейзажна [193] |
| Релігійна [15] |
| Філософська [306] |
ТОП-5 / НОВЕ
ПОЕЗІЯ ТОП-5
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
Міні-чат
| Головна » Поезія » Лірика » Громадянська |
Колисали вороженьки неньку Україну
| Колисали вороженьки, неньку Україну, І співали колискову про лиху годину, Про період той славетний, Володимира правління, Чом же завжди злії очі в ноги кидають каміння? Не судилось Русі древній зберегти своє безсмертя, І лишилась лиш в минулім, з пам*яті її не стерти... Лиш той час за козаків, повернув у краще віру, Лихо завжди ходить довго, але треба знати міру. Вишнивецький і Підкова, розпочали шлях тернистий, Можна вбити двох героїв, а підняється їх триста. Конашевич Сагайдачний не полишив розпочате Витер сльози Україні, щоб з колін її підняти. Якби не кривда особиста, якби не злоба на панів, Не знали б скільки ще чекали, отих важних рятівників. Не було би щастя, та нещастя помогло, Щось незвідане й таємне, все Хмельницького вело. Та знов помилка, знов фатальна, У Переяслеві уже акт фінальний... Чому забули запах волі? Що таким близьким був від нас! Чому ті самі граєм ролі? А потім буде біль образ! Чому так пізно спохватився, Наж гетьман мужній, наш Богдан, Чому до Бога не молився? Коли зловили нас в аркан! Від Богдана до Івана не було гетьмана, Скільки будуть натягати прокляті кайдани? Зрозуміла надто пізно, ненька Україна, То не сон, а чиста правда. про лиху годину. Не співали вороженьки, а правду казали, Як без жалю брат на брата. до смерті рубались! Чи потрібні Україні, такі вбивці - переможці? Може видать їм медалі, за ті смерті запорожців?! Одні гучно торжествують, інші тихо помирають, Одні тяжко напрацюють, інші забирають... В терновому світі, важка твоя доля, Жорстокість суддя тому, вирок - неволя. І навпіл розбиті усі твої мрії, Не плач моя земле, хай ворог радіє. Хай варварську думку у серці плекає, Як звір, що у світі щодня виживає. Хай плани складає в затьмаренім мозку, Не ронить сльози, розтопленим мозком. "Нема на світі України, немає другого Дніпра" Вона у нас, вона єдина, Писав Шевченко, та дарма... | |
| Переглядів: 404 | Рейтинг: 5.0/1 |
| Всього коментарів: 0 | |
