Меню сайту
АДМІНІСТРАЦІЯ
Ми у соц. мережах
СТАТИСТИКА
Пошук
Категорії розділу
| Міська [43] |
| Громадянська [93] |
| Любовна [286] |
| Містика та езотерика [32] |
| Пейзажна [193] |
| Релігійна [15] |
| Філософська [306] |
ТОП-5 / НОВЕ
ПОЕЗІЯ ТОП-5
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
Міні-чат
| Головна » Поезія » Лірика » Громадянська |
безум дмухи в будилу.
| я можу тобі розповісти, як зводяться всі будинки я можу тобі розповісти, як зруйновуються будови я знаю багато про їжу, яку нам готує повар я навіть складу поему про вільних пташок і звірів про землю тобі сповідати я можу цілодобово про те, звідкіля вона, нащо, чому вона завжди поруч і про людей, про наших, про нас із тобою знаю чому не живем на деревах, в печеру з цікавості лізем та тільки все те сповідатиму на мові, що зветься "суржик" бо я, хоч убий! не згадаю нізащо рідної мови... я віритиму у різне і покладу всі правди у мозок, вельми великий! там вистачить місця всьому і слухатиму уважно, бо вуха потужні в мене сміятися буду щіро, ридати ридма також буду плескати в долоні і "браво!" кричатиму що є сили радітиму і жалкувати, стрибати і бігти буду до самого краю неба, за чуба схопити сонця я зможу спокійно і навіть на вітрі я верхи зможу пролтнути, вмить промайнути навколо земної кулі спізнаю усі народи, всі мови у світі вивчу але, вибачай! ніколи свого не згадаю роду... в тролейбусі чемно проїдусь, в трамваї чи в лімузині насіння байдужо лузати, лушпинням плювати під ноги і на майдані прилюдно диригувати руками зіграти на всіх інструментах, які тілки є у людстві - я зможу і можу з азартом зіграти на гроші в карти і танцюватиму тиждень без продиху і безупинно розчучверілим впаду я, постану як Шварценегер спритнішим за Брюса, вдалим, меткішим за Лі я буду стрилятиму, буду злодій з пістолем і лезом гострим таємно робитиму гроші, чи суто по букві закону стану банкіром гарним, чи спонсором, чи меценатом і навіть великим босом всесвітньої мафи стану алк я нізащо! ніколи! відтворювати не зможу у пам"яті все минуле - бо там його вже немає... зразковий житець планети, такий собі файний хлопчик співатиму рок та інше, стучатиму в тамбурини і сповідатиму довго, бо знаю багато...і - чуєш? - кохання в мені безмежне! ти тільки послухай! слухай - кохання моє як пісня пташок навесні ранкових або яе дзеленкот трамваю, що містом вечірнім їде в вогнях, у неоновім блиску, з букетиком синіх іскор ...я можу тобі розповісти, я можу...можу... лише підкажи, будь ласка, мені підкажи...- де мова?.. навіщо і нащо тобі і мені її знати? адже ми всі діти космічні і в нас тут усе від Бога... а мова...що мова?!.. куди вона діниться... к бісу! ми змінем її на жести... ото буде класна штука! ________ ***будила - сопілка | |
| Переглядів: 514 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |
