Меню сайту
АДМІНІСТРАЦІЯ
Ми у соц. мережах
СТАТИСТИКА
Пошук
Категорії розділу
| Міська [43] |
| Громадянська [93] |
| Любовна [286] |
| Містика та езотерика [32] |
| Пейзажна [193] |
| Релігійна [15] |
| Філософська [306] |
ТОП-5 / НОВЕ
ПОЕЗІЯ ТОП-5
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
Міні-чат
| Головна » Поезія » Лірика » Громадянська |
Дійсний Де Бержерак.
| Тихо, тихо, сину... Мовчки ковтай кров. За свою рівнину ти сидиш давно. Ти сидиш нерівно, скажуть не дарма, поховали б вільно та надія, дивно, ще жива. Протягнути ноги? Ти в нас не жебрак, ти напружуй спину і ти їш кулак. Грають в біса добре зараз і ганять м' яча, весело їм добре, а ти ледь жива... Хто ти, на цім світі, вже усе одно, бачимо їх в світлі, це вже не кіно. Сину, щира мати, воля кріпака, з вами і Тарасом в пеклі простяглась... Маємо надію, мрія ще жива, що ти ще повернешся, Сірано Де Бержерак! | |
| Переглядів: 381 | Рейтинг: 5.0/1 |
| Всього коментарів: 0 | |
