Меню сайту
АДМІНІСТРАЦІЯ
Ми у соц. мережах
СТАТИСТИКА
Пошук
Категорії розділу
| Міська [43] |
| Громадянська [93] |
| Любовна [286] |
| Містика та езотерика [32] |
| Пейзажна [193] |
| Релігійна [15] |
| Філософська [306] |
ТОП-5 / НОВЕ
ПОЕЗІЯ ТОП-5
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
Міні-чат
| Головна » Поезія » Лірика » Філософська |
Заповіт
| Кров'ю наче фарбою, малюю на вікні, Випливають образи, що лежать на душі. Мрії, думки та близькі люди, Через пару хвилин всього цього не буде. Разом з кров'ю, душа випливає, Позбавившись тягару, тіло кидає. Палець по стіклу біжить з останіх сил, А я так жалію, що не маю крил. Так хочеться в останнє відчути свободу, Останнє бажання, поклик природи. Це все, що лишилось залишене мною, Дивний заповіт написаний кров'ю. Розглядаючи свій витвір, наперед вже знав, Що ніхто не зрозуміє, що я цим сказав. На цьому вікні усе моє життя, Яке незабаром перейде в небуття. Кров наче тріщинки по всьому стіклі, Чекати смерть вже набридло мені. Тому в крові не послизнувшись ледь, Та розбивши вікно, я випригнув геть... | |
| Переглядів: 498 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |
