Меню сайту
АДМІНІСТРАЦІЯ
Ми у соц. мережах
СТАТИСТИКА
Пошук
Категорії розділу
| Міська [43] |
| Громадянська [93] |
| Любовна [286] |
| Містика та езотерика [32] |
| Пейзажна [193] |
| Релігійна [15] |
| Філософська [306] |
ТОП-5 / НОВЕ
ПОЕЗІЯ ТОП-5
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
Міні-чат
| Головна » Поезія » Лірика » Філософська |
Самота
| Самота Мідні вальсують листки Стиха мережать осінь, Біля порогу – полин, Помежи хмари – просинь. Стежка веде від дверей, Кличе в незвіданий світ, Шурхіт змішали вітри З скрипом прадавніх воріт. Жінка стара в кептарі З мудрістю прожитих днів, В вицвілих очах – зима, Зморшки лягли поміж брів. Порозлітались давно Діти в далекий Берлін, В серці – терпка самота, Смуток живе поміж стін. Лише розрада одна – Рудоголовий кошак, Знайда, пухнастий клубок, Впертий стрибун і мишак. Дибає осінь в садку, Золото кида між віт, Знову дріма на току Бабця старенька і кіт. | |
| Переглядів: 468 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |
