Меню сайту
АДМІНІСТРАЦІЯ
Ми у соц. мережах
СТАТИСТИКА
Пошук
Категорії розділу
| Міська [43] |
| Громадянська [93] |
| Любовна [286] |
| Містика та езотерика [32] |
| Пейзажна [193] |
| Релігійна [15] |
| Філософська [306] |
ТОП-5 / НОВЕ
ПОЕЗІЯ ТОП-5
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
Міні-чат
| Головна » Поезія » Лірика » Філософська |
Прірва
| Сиджу над прірвою, як дощ…проходжу Питань не треба, відповіді є Лиш прошу тиші в голові і в серці Не так і просто вибачить себе. Сиджу дивлюсь униз – в глибоку яму Вже звикла ніби, майже не боюсь Та ще тримаюсь, звідси гарно видно У цьому просторі я зараз утоплюсь. Сиджу над часом, сил немає встати Боюся втратити себе, та все дарма Бо те що втратила колись – мене вже вбило Себе ж утратити найменше із життя. Сиджу над прірвою, мені і не звикати І як ніколи у мені спокійний нерв Почну молитись і зможу стати І вдастя впасти не униз а вверх. | |
| Переглядів: 415 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |
