Меню сайту
АДМІНІСТРАЦІЯ
Ми у соц. мережах
СТАТИСТИКА
Пошук
Категорії розділу
| Міська [43] |
| Громадянська [93] |
| Любовна [286] |
| Містика та езотерика [32] |
| Пейзажна [193] |
| Релігійна [15] |
| Філософська [306] |
ТОП-5 / НОВЕ
ПОЕЗІЯ ТОП-5
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
Міні-чат
| Головна » Поезія » Лірика » Філософська |
Поезія
| Поезія – то ріки забуття, Несамовита дивна хворість, Розбудить серед ночі як дитя, І кожне слово то бездонна повість. Лунає з неба в голову тобі, І цокотять по нервах строчки, Переважає сон за значенням в мені, Та йду на аркуш сіяти позначки. О! Боже! Нащо це дано, а може не дано мені, Хто може тоє розсудити? Літературний критик салютує форменій фігні, А тут прості слова як треба жити. О, люди, ви, талановиті всі, Шукайте в себе гілочку натхнення, Хай, вас, підтримують близькі, І може, нишком, щастя увінчається в поемі. | |
| Переглядів: 438 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |
