Меню сайту
АДМІНІСТРАЦІЯ
Ми у соц. мережах
СТАТИСТИКА
Пошук
Категорії розділу
| Міська [43] |
| Громадянська [93] |
| Любовна [286] |
| Містика та езотерика [32] |
| Пейзажна [193] |
| Релігійна [15] |
| Філософська [306] |
ТОП-5 / НОВЕ
ПОЕЗІЯ ТОП-5
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
Міні-чат
| Головна » Поезія » Лірика » Філософська |
Поет - кат.
| З далеких тих давен, де огортає землі плач ти йдеш і все по мене, господарю мій, кат... Топорища склизькеє вістря лунає над селом... Пройшовся ти ганьбою, та мене... дивно! Ще не знайшов!? А може то і я був у рукавичках із жил волів і м' яз? У чоботах залізних філософ мандруючий по головах... Знання! Світи! Ідеї! Яких я вам не дав. Рубаю, відсікаю, відтягную талан... Не дивно, що поета прозвано цим катом. Це ж рими, рифми і тема, котрої не знайшов... | |
| Переглядів: 708 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |
