Меню сайту
АДМІНІСТРАЦІЯ
Ми у соц. мережах
СТАТИСТИКА
Пошук
Категорії розділу
| Міська [43] |
| Громадянська [93] |
| Любовна [286] |
| Містика та езотерика [32] |
| Пейзажна [193] |
| Релігійна [15] |
| Філософська [306] |
ТОП-5 / НОВЕ
ПОЕЗІЯ ТОП-5
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
Міні-чат
| Головна » Поезія » Лірика » Філософська |
Печеться душа
| Проникає сонце миле, Крізь завісу похмурого диму. Лишилося мені єдине, Ввійти у цю пекельну середину. Забути на віки все, Що життя моє черпало. В моїй душі добро живе, Але його чомусь замало. І чіїсь похмурі співчуття, Мені зовсім непотрібні. Я знаю, в мене це одне життя, Та воно ж таке невірне. Вбити у собі, Цю незламану надію. Те що мав я на меті, В те ще й досі вірю. Відкинути знов від себе, Цей стиснутий порожній світ. Але кому це треба, Коли навколо в усих лишився слід. Від поштовхів життя, Від поглинаючої утроби. Знаю, там печеться і моя душа, З посміхом нероби. Так печеться серед всих, Чекаючи кінця. А я один із тих, В тих у кого тріскаються як скло серця. | |
| Переглядів: 373 | Рейтинг: 5.0/1 |
| Всього коментарів: 0 | |
