Меню сайту
АДМІНІСТРАЦІЯ
Ми у соц. мережах
СТАТИСТИКА
Пошук
Категорії розділу
| Міська [43] |
| Громадянська [93] |
| Любовна [286] |
| Містика та езотерика [32] |
| Пейзажна [193] |
| Релігійна [15] |
| Філософська [306] |
ТОП-5 / НОВЕ
ПОЕЗІЯ ТОП-5
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
Міні-чат
| Головна » Поезія » Лірика » Філософська |
Палай!
| У моря, у пісні, в очі далекі твої ми окунаємося... Без бажань, без амбіції тендітного сну, немов пташки' в ту путь ми зриваємося. Та немає порад в цей жорстокіший день гарних для нас, одначе, як добрих, ми чекаємо час, що спливає назад, ті частинки від нас у пісочниці вируємо вже не ми - повертаємося... Ми боролися вік, та вік не один, за свободу, за світ де ти є господин свого часу... Свого часу... Не зійшло ще кривавеє сонце, що порине у вир, де та мова людська забажає цих змін і проллється навіки кров по землі, та не молоко, що отруєне виссали з неньки... Десь палає вогонь, один вогник в ночі, запалай же вся ти земелька! Нехай висуне пазурі звір, що зайнявся солодкою слиною, побачивши твір наш людський, наші сльози - росу, та не воду сумну, що стоїть в його зеньках! Нехай ми всі помремо, нехай розстріляють дітей, змарнілі високі ті квіти! Невже вже не ясно, що миру кінець, палає цей звір, запалав і наш смолоскип, чи не є це прекрасним!? | |
| Переглядів: 425 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |
