Меню сайту
АДМІНІСТРАЦІЯ
Ми у соц. мережах
СТАТИСТИКА
Пошук
Категорії розділу
| Міська [43] |
| Громадянська [93] |
| Любовна [286] |
| Містика та езотерика [32] |
| Пейзажна [193] |
| Релігійна [15] |
| Філософська [306] |
ТОП-5 / НОВЕ
ПОЕЗІЯ ТОП-5
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
Міні-чат
| Головна » Поезія » Лірика » Філософська |
Одна з помилок.
| Падає першосніг. А вулики файно квітнуть. Зникне останній лід; у спеку шалену окуне... Кує нам зозуля, у долю цю осінь зелену впліта. Змішалися фарби у руцях останнього без журби дітлаха... Ти бачиш навколо поми'лку, поми'лка бачить тебе і з' їсть вона вправно всі барви, дитину покине журба. Та хіба ж? В цегельнім, сірім гнізді, де ніколи лютує зима, у вузлику в веселім багні, де зійде ніколи весна, небі - лише чорнота й моляться зорі, літо не прийде до нас, бачте, журба од нас хутчіше втіка, як осінь що не побачим також ніколи... Кружляєш ти сину з мольбертом у сірій цегельній руці, як вузлики всі твої барви, багном веселим є кожна, дивись - но на хтивий свій дар! Малюєш у небі ти зорі молебні, в очах юний відчай, запал та чорнота, не знатимеш журби ти довіку, допоки є ти жива помилка'... | |
| Переглядів: 329 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |
