Меню сайту
АДМІНІСТРАЦІЯ
Ми у соц. мережах
СТАТИСТИКА
Пошук
Категорії розділу
| Міська [43] |
| Громадянська [93] |
| Любовна [286] |
| Містика та езотерика [32] |
| Пейзажна [193] |
| Релігійна [15] |
| Філософська [306] |
ТОП-5 / НОВЕ
ПОЕЗІЯ ТОП-5
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
Міні-чат
| Головна » Поезія » Лірика » Філософська |
Хоч мало літ і діло не моє судити
| Хоч мало літ і діло не моє судити, Розжовувати тонкощі людського норову, Якщо ж не зважити усе, як можна жити? Врізаються думки гризучі раз-у-раз у голову. Озирнешся... Так смішно, вбого й неприховано, Ніс задирають байстрюки ледь видної освіти, Б’ючись у груди й запевняючи, що коштують сьогодні дорого, Вельможні голови, без видимих на те причин, готові килими стелити. Згадати кожному, я думаю, не важко стане, Товариша, що з лінощів своїх, і пальця рідко з носа витягає, А як піднявся раз, зробивши, копійкову справу, «героєм» пан його, не дивлячись на вічних роботяг, гукає. Підвівся, вперся рогом у куток, Так твердо, гордо, впевнено і монолітно, Всі салютують: «Це – Розумник!» й даруючи йому квіток, Забули ви, що впертість тупотів ознака є первинна. А пафос! З чого він у вас? З якого доброго, благого дива? Не значите в душі у нас, Ні крихти місця і життя мотиву. Що статус ваш?коли не знаєте покою, Шукаєте чогось, хоч не відома вам нужда й хвороби, І сенс життя - не є життя саме собою, А - пошук, вибір, чергова невтішна спроба. У вас сто тисяч рухів на хвилину, На стільки ж сісти, прагнете стільців, Позаду залишаєте пустелю без краплини, А наслідки черпатимуть і ваші діти, і людці. І правильно, що Бог створив і розділив усіх на раси, Щоб воювали між собою, а ніж проти нього і Землі, Жерці вдягнули в храмах різні ряси, У людства є потреба знищувати та радіти, дитячій і незайманій сльозі, Воно прекрасно знає як критикувати, Та соромно за не виправність скоєних подій, Складається із душ якім не можна потакати, Але найбільше соромно за себе і подібність дій. Судити – роль суспільства, а не захищати, А допомоги друзі не чекайте, ні, Його найкраща справа – осторонь не заважати, Найлегше, в спину твою, ніж встромити, рідній, як гадав, сестрі. Можливо зміниться колись, а саме – згубне, І розум й доброта зросте, Все… досить на сьогодні, З порожнього переливати у пусте. | |
| Переглядів: 400 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |
