Меню сайту
АДМІНІСТРАЦІЯ
Ми у соц. мережах
СТАТИСТИКА
Пошук
Категорії розділу
| Міська [43] |
| Громадянська [93] |
| Любовна [286] |
| Містика та езотерика [32] |
| Пейзажна [193] |
| Релігійна [15] |
| Філософська [306] |
ТОП-5 / НОВЕ
ПОЕЗІЯ ТОП-5
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
Міні-чат
| Головна » Поезія » Лірика » Філософська |
Хай, Вороги Сміються
| Хай, вороги сміються, Хай, б’ють мене в спину. Та слова з вуст моїх л’ються, Про мою Батьківщину. Хай, образи серце розбивають, І Українцем не зможуть назвати. Нехай за смерть мою не плачуть, А, я й не буду чекати. Якщо, думка голову рватиме, А, серце біль різати буде. Та душа надію матиме, Що лиш Бог мене осуде. Хоч на прощення й не чекаю, Це все справі Божі. Та я, лиш одне благаю, Щоб моєї смерті, небачили очі ворожі. Щоб не сміялись над дімною, В мою останю хвилину. А земля охопить собою, Та собі поглядатиму на свою Україну. Якщо навіть розійдуться шляхи, Мої з Господом Богом. Хай не стоять вороги, Над моїм порогом. Хай згнівом своїм, Живуть тихо до скону. Але перед людом чужим, Я не здам і стону. Хай слова безкорисні, І справи мої не відомі. Але думки чисті, Та долоні сліз повні. Хай хоча б прочитають, Можливо хоч в когось, буде краще думка про Україну. Хай, більша половина мене проклинає, Але, як України дитину. | |
| Переглядів: 465 | Теги: | Рейтинг: 5.0/1 |
| Всього коментарів: 0 | |
