Меню сайту
АДМІНІСТРАЦІЯ
Ми у соц. мережах
СТАТИСТИКА
Пошук
Категорії розділу
| Міська [43] |
| Громадянська [93] |
| Любовна [286] |
| Містика та езотерика [32] |
| Пейзажна [193] |
| Релігійна [15] |
| Філософська [306] |
ТОП-5 / НОВЕ
ПОЕЗІЯ ТОП-5
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
Міні-чат
| Головна » Поезія » Лірика » Філософська |
Я знов стою над прірвою
| Я знов стою над прірвою, чекаю Бачу народ іде сліпий народ Падає в прірва розумію Що прірва ця болючий ад Всі ніби тихо подуріли, йдуть Хоч розуміють що все марно І п’ють, горілку неначе воду п’ють Й поклони б’ють безустанно А що дало це, що сталося з нами Чому усе мовчить народ Ми йдемо до ями вже роками І кажемо не можна без втрат Кому потріно це, кому Хто нищить розум ваш,хто Відповідь цю таку просту Замовчують не скаже ніхто І я стою над прірвою, чекаю Коли до каплі скінчиться усе Кінець їхній – бачу і розумію Що прокляття боже таке | |
| Переглядів: 391 | Рейтинг: 5.0/1 |
| Всього коментарів: 0 | |
