Вівторок, 04.02.2025, 14:27
Головна Реєстрація RSS
Вітаю Вас, Гість
Меню сайту
АДМІНІСТРАЦІЯ
Додай мене у Skype
Ми у соц. мережах
СТАТИСТИКА

Онлайн всього: 2
Гостей: 2
Користувачів: 0


Сьогодні нас відвідали
free counters
Форма входу
Пошук
Міні-чат
 
500
Головна » Поезія » Лірика » Філософська

Гроза
Знов новий день.Світанок.Сонце.
Знов пустота.Думки і міркування.
І небо вкраде знов думки й бажання.
На небі хмари. Грізні.Сірі.
В душі теж хмари почорнілі.
Так тихо...Боюсь такої тишини.
Впаде сльоза з височини
І друга,третя.Дощ піде.
І вдарить раптом блискавиця!
І небо вмить все заїскриться!
Знов грім.Знов блискавка.Гроза.
Шумить і вітер плаче по кутках,
Зриваючи з дерев зелене листя.
Несе його у вись,то кида вниз,
І знов підхоплює й покою не дає.
І дощ такий холодний і бездушний,
Змиває все,приховує страждання,
Ховаючи від всіх її ридання.
Категорія: Філософська | Додав(ла): Ерато (23.01.2012) | Автор: Сюзанна Руснак
Переглядів: 505 | Теги: неспокій., вітер, гроза | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]