Меню сайту
АДМІНІСТРАЦІЯ
Ми у соц. мережах
СТАТИСТИКА
Пошук
Категорії розділу
| Міська [43] |
| Громадянська [93] |
| Любовна [286] |
| Містика та езотерика [32] |
| Пейзажна [193] |
| Релігійна [15] |
| Філософська [306] |
ТОП-5 / НОВЕ
ПОЕЗІЯ ТОП-5
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
Міні-чат
| Головна » Поезія » Лірика » Філософська |
Дощ.
| Я плачу - один на пару із дощем, що тихо бідолаха ллється на мої небриті щоки... Я плачу і так буде щороку, бо кожний рік для мене є самотність... Він плаче, а всім на те начхати - один серед вулиць наповнених дощем та люди з високо піднятими парасольками, ліниво стороною так його й обходять, поквапливо й нестримно... Він плаче - єдиний нікуди вже і не спішить, бо може час його останній вже надійшов - нарешті, остання мить... Я плачу і всім на те начхати, ніхто із парасолі не гляне на моє розпещене лице... Я плачу і молю лише у Бога, щоб надійшла найшвидше кара за усі мої гріхи... Лежить убитий блискавкою, а люди все обходять, а людей все обходить стороною... | |
| Переглядів: 392 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |
