Меню сайту
АДМІНІСТРАЦІЯ
Ми у соц. мережах
СТАТИСТИКА
Пошук
Категорії розділу
| Міська [43] |
| Громадянська [93] |
| Любовна [286] |
| Містика та езотерика [32] |
| Пейзажна [193] |
| Релігійна [15] |
| Філософська [306] |
ТОП-5 / НОВЕ
ПОЕЗІЯ ТОП-5
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
Міні-чат
| Головна » Поезія » Лірика » Філософська |
Це все було неначе божевілля
| Це все було неначе божевілля, Раділо серце, закипала кров, Цілунки, ласки і бучне весілля Кохання, ніч і пристрасна любов. А потім, ніби сон, з’явились діти, Дубочок син, мов сплекане зело, Ну як могла ти, мамо, не радіти, Дочка – красуня на усе село. Вже глянь – онуки заглядають в шибку І просять у бабусі коляди, А ти їм гріш й пиріг, пахучу скибку, Й напитися йорданської води. А потім диво, бо твої долоні Беруть тоненьку ниточку – і враз На полотнині хрестики червоні, Танцюють маки і волошки вальс. А внуки просять: «Ой , бабусю люба, Мені - метелика, мені – малу осу, А ще - грибок, а ще – старого дуба, І дівчину, що запліта густу косу». І ти не спиш, ти трудишся до ранку, Хоч місяць заглядає до вікон, За усмішку Іванка та Мар’янки Готова подолать упертий сон. Таке воно – жіноче божевілля, Та коли ніч накине свій покров, Ти знову згадуєш бучне весілля, І ту святу і пристрасну любов. | |
| Переглядів: 406 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |
